Я хочу тобі вірші почитати

Я хочу тобі вірші почитати,

Щоб ти послухав, серденько моє.

І про любов свою тобі сказати,

Та все щось заважає, не дає.

Можливо гордість, може небажання,

А може страх, що висмієш мене.

Вже зовсім сил немає на чекання,

А муза все вперед мене жене.

Диктує вірш, пронизаний коханням,

Нашіптує слова: – люблю, люблю.

І тіло налива палким бажанням,

І щемом душу сповнює мою.

Чого ж вона така любов – жорстока

Чому ж бо нерозділена вона?

Ти іще юний, милий синьоокий,

Моя уже закінчилась весна.

Та й літо вже біжить до горизонту,

Зайти за хмару хоче, аж за край.

Але в душі живе любов і сонце,

І почуттів палких ще там розмай.

Ти доторкнися до душі живої,

Напийсь кохання, ніжності й краси,

Візьми серденько, сповнене любові,

Зіжми його в долонях і неси.

…Ну ось, хотіла вірші прочитати,

Та не посміла, не знайшла я слів.

Ти теж хотів мені кохання дати?

Та теж, коханий, мабуть не посмів?