Я із тих, що кохають…

Так багато в житті люди хочуть,

Так малюють на склі, так плачуть,

І чекаю так довго- роками..

І забрали б зі снів «з руками»..

Коли часто коханих там бачуть…

А мені би тебе один раз,

Доторкнутись своєю рукою

Там де шиї твоєї каркас,

Я б втикнулась цілком з головою.

Запах твій, я б вдихала вічно.

Але раз в мене є тільки мить,

Я готова в цю мить цинічно

Опянитись і п’яною жить.

Якщо Бог дасть іскру за можливість,

Я готова всекунді одній,

Заіскритись вогнем й потушитись,

Притьмянівши на шиї твоїй…

Я із тих, що багато так хочу..

І малюю на склі і плачу,

І чекаю так довго- роками..

І зі снів би забрала «з руками»

Коли часто тебе там бачу….