Я ходжу завжди сотнею кімнат

Я ходжу завжди сотнею кімнат,

У кожній є вже власна роль для мене,

Я сплутав ролі, все, як каземат,

Пробачте всі - тут буде nota bene.

Мій ґлузд мене лишає сам на сам

З всім Всесвітом, з кінцевістю й початком,

Усіх змирив, віддавшися чортам,

Образив всіх, лишившись янголятком.

І маску зняти норову нема,

Бо в полум'ї і тріска не відмовить,

Тому душа загине, де зима,

А голоси продовжуть лихословить.