579 день.

Ти пройшов повз,лише крадькома подивившись,

я розвернулась, не дозволяючи собі помилитись.

Твій погляд у пам'яті зрадницьки запам'ятався,

а я вже й забула,коли востаннє на це не велася.

Твоя постать у снах заставляє не спати,

а ці очі у натовпі заставляють мовчати.

579 день,як я сильно кохаю,

579 день. я занадто страждаю.

Ми все ще поєднані прозорими нитками,

й нехай,що раніше їх бачили чітко.

Наш музей вже давно під чужими ключами,

ціле місто залишиться єдиним свідком.