Я люблю себе наодинці

Я люблю себе наодинці,

У кав'ярні, книгарні, мандрівці

Поряд з іншими, та вже ж наодинці

Так як дерева шелесчу листями

Так говорю, собі потаємно

Матюкаюсь , чи плачу буденно

Чи сержуся собі у голівці

Каюсь згадую себе у дитинстві

Обговорюю чужі діалоги

В своїх думках спілкуюсь з людьми

Так проводжу дні, наодинці

Тижні, ба місяці

Не люблю себе наодинці

Лише коли зникають думки,

Ба так страшно буває в біді

Що діалог в голові геть пустий

Не люблю наодинці хворіти

Бачиш світ самотнім і чужим

Так, холоне кров у скронях

Тіло не слухається, а мозок болить

Я люблю собі наодинці

Розповідати історії брехні

Так, там я, і люди зі мною

Говорять словами і відгукується мені

Ці історії, - диво, я знаю напевне

Це таке рідке відчуття коли хтось промовля

До тебе слова, хоч буденні

Та все ж зачіпая нутра

Я люблю себе наодинці,

І помічаю таких же як я

Що у світ спогляда на сторінці

Із думок створюють міста

Створюють натовпи, ситуації

Створюють мистецтво самотнього життя

Я люблю тих хто в мовчанці

Викликають більші почуття

За тих, хто ще на світанці

Розголошують довгі ниття