Я маковим зернятком проросту

Я маковим зернятком проросту,

Проб’юсь тоненьким пагінцем на волю,

І розцвіту в занедбанім саду

Серед колючих квітів, саджених тобою.

Біля шипшини, що піднялась вверх,

Я заквітую вбогою красою,

Я застелю червоним полотном…

Увесь твій біль я заберу з собою.

Покірно упаду до гордих твоїх ніг,

Схилю похилену і зморщену голівку,

Нехай запише наша пам’ять усе це

На цифрову хорошу фотоплівку…

І розлетяться зернятка малі,

Їх вітер рознесе холодний сивий,

І я заплачу… день такий ясний

І ти такий усміхнений й щасливий…