Я маю пам'ятник війни

Понад дорогою стояли

старі Симиренківські доми,

сміх дитячий розважав їх,

набігів зі школи дітвори.

В четвер травневий це було,

у ніч на ранок прилетіло,

зі свистом зниження пішло,

рвонуло вмить, моє обличчя поблідніло.

На роздуми-секунда,

на збори маємо декілька хвилин,

сьогодні, мов щасливчик, я не в черзі,

з будинком грає чорний й білий дим.