Я — Молдова

Я — з тих полів, де вітер носить правду,

Де виноград солодший за життя.

Мій дім не з карт, не з бетону, а з пам’яті,

Що в кожній тріщині — моє ім’я.

Мене кликали світи — холодні, чужі,

Але я — з Хінчешт, з глини і дощу.

Тут моя кров, і сльози, і мужі,

Що землю орють, як молитву, в тишу.

Не проміняю хліб на багети чужі,

Не проміняю мамину пісню на мовчання.

Бо навіть якщо кохання — за морем,

Дім — це те, що не підлягає обміну.