Я напевно в житті не вгадав

Я напевно в житті не вгадав,

Стали шибки примхливо брехливі

Бо не з того вікна виглядав

За яким люди ходять щасливі.

Бачу з вікон похмурих істот

Що біжать у турботі та справі

По тривозі щоденних гризот

Заклопотані, злі та миршаві.

А казали є щастя в житті,

Треба тільки з вікна визирати

Щоб радіти його доброті

Коли долю прийде дарувати.

Час минає та щастя катма,

Забарилося десь у дорозі,

Все життя виглядаю дарма

І надалі чекати не в змозі.

Не дивлюся тепер у вікно,

Вже ні щастя ні мрій не чекаю,

Душу вічність візьме все одно,

То й химерних надій уникаю.

Але часом насниться мені

Як в минулому сумно примарно

Молодого мене у вікні

Моє щастя гукало намарно ...

01.03.2021