Я не Гітлер

Я кажу вам прямо: я не Гітлер,

Я малюю — і це моє ліки від світу.

Ви мене судите за талант, за руки, що створюють,

А не за серце, що стукає в грудях.

Хочете — намалюю вас:

Блакитні очі, русяве волосся,

Або покажу, як я борюся з булінгом,

Як стою проти ваших щурячих інтриг.

Моя фіолетова кофтинка?

Моя відмова підтримувати мову окупанта?

Це ваша дурість, а не моя провина.

Я маю право на своє життя, на щастя, на мир.

Я малюю себе щасливою:

Дитину, що малює,

Людину, що п’є каву у Відні,

Людину, що живе без страху.

Війна — це не Бог, це люди, що роблять зло,

І потім б’ють тих, хто стоїть, а не тих, хто винен.

Я пам’ятаю, як руки били матір,

Я пам’ятаю, як боляче було,

І ніхто не має права повторювати це.

Я намалюю війну на папері,

Але не в серці.

Я намалюю життя без батька,

Цькування, штовхи, брехню —

Щоб бачити це і ніколи не допустити.