Я не хочу будинок у моря

Я не хочу будинок у моря,

Не прошу̀ я картини Моне.

Що ж поробиш, так випала доля,

Мене втішить хороший сонет.

Не потрібні манірні вистави,

Та й «кохаю» твоє – вже брехня.

І, будь ласка, не шли телеграми,

Я вже звикла з девізом сама.

Мені тепло тоді, коли холодно,

І сміюсь я, коли так болить,

І не гірко, знаєш, а солодко,

Вже і голос давно не тремтить.

Я навчилася бути сильною,

Без обійм й поцілунків твоїх.

Я забула про слово мріяти,

Про підтримку, турботу і сміх.

Ми з самотністю стали сестрами,

Закріпивши родинний звязок.

І домовились бути чесними,

Жити мирно, без всяких сваро̀к.