Я не люблю, щоб кава в мої ранки

By Людмила Ковальчук

Я не люблю, щоб кава в мої ранки…

Холодний, хай терпкий, зелений чай.

У тебе десь дружина… тут коханка…

І я, що завжди поряд, зазвичай.

Між нами кілометри і вокзали,

Холодні квіти в поетичній прозі.

Так треба, що я вчора не сказала –

Ми геть чужі. І речі – на порозі.

Зустрінемось за рік чи, може, більше.

Не варто ближче бути, вибачай.

У тебе в біографії нічого не залишу…

Холодний, хай терпкий, зелений чай…