Я не мастак писати прозу

я не мастак писати прозу,

тому летять мої вірші.

мені не треба звати музу,

вона живе в моїй душі.

я знов сьогодні опинилась

на стадії,мабуть, з нуля.

щось у мені перемінилось,

але це досі все ще я!

в мені померла віра в диво,

проте я не відмовлюсь від чудес.

життя,хоча і носить криво,

та сонце світить із небес.

маю бажання врешті зрозуміти

куди й навіщо далі йти?

мені би нові крила,щоб летіти,

а не проти течії пливти.

в мені ще тільки таєммниць

і хто ж їх має пізнавати?

у відблиску твоїх-моїх зіниць

я бачу,ти не можеш знати.

і що ж тоді,до кого я звернусь,

якщо моя надія в безнадії.

я чесно знаю – скоро я звільнюсь.

і вже байдуже звідки падати до мрії.