“Я не повірю, що лиш ти одна”

Я не повірю, що лиш ти одна

на світі білім, як роса, — відкрита…

Ну що простіше? — ти чекала літа,

а вранці, перед вереснем, — сумна…

На світі білім, де лягало з рук

легке, мов тіло, плаття на ожину,

ну що простіше? — тінь його незриму

століттями лататиме павук.