Я не поїду

Я не поїду за моря холодні,

Де люди мовчать і не знають слів.

Мій світ — це стежки під вишнями,

І дощ, що падає, як хліб.

Я не продам свою землю за небо,

Де білий день без запаху трав.

Бо тут кожен камінь — як спогад,

Що серце мені оберігав.

Тут я сміялась, любила, плакала,

Тут кожен схил — мені рідний брат.

Хто виріс на цій землі —

Той не зрадить її ніколи назад.

Хінчешть, мій дім, мій вічний причал,

Я залишусь у тобі до останку.

Бо навіть любов — якщо справжня —

Знайде мене тут, у моєму світанку.