я не продав

стоїть звіздар зажурений і босий.

різдва! різдва! не бачить він різдва.

волосся його темне заплелося

у чорні гнізда і пекучу сталь.

штовха його товариш між лопаток -

іди, іди - чого в снігу закляк?

ти вже і так, сумний і кострубатий,

продав останнє за скупий мідяк.

ні, не продав, моя зоря ще сяє

не в небі - так на палиці хоча б.

вона мені - за молодість в розмаї,

за лезо і за рукоять меча.

і я живий, і весь в огні живому,

не маючи нічого, маю все,

як упаду, зорю віддам другому,

і він її так само понесе.