Я не прощаю, я прощаюсь

Я прочитала твій вірш. Без гніву, без сліз.

Нарешті, **правда**. Це важливіше пліток.

Ти пишеш про свій страх, про німоту **скрізь**,

Про запізнілий і сумний **прокльоток**.

І знаєш, я втомилася тримати в собі злість,

Втомилася від болю, що ти не заслужив нести.

Твій страх був сильний, а мій план – **проїзд**

Туди, де можна просто **розцвісти**.

Я пробачаю тобі. Не за синець, що був,

А за **боягузтво**, що тебе скувало.

Бо це урок: той, хто кохає, не забув,

А просто сили **діяти** не мало.

Ти був ніде, коли була **система**.

Я була сама, і це мене зміцнило.

**Ти не зрадник.** Ти – просто **проблема**

Зі слабким серцем, що тебе **скосило**

Немає більше звинувачень. Час минає.

Забудь про ліжко, крапельниці і **провину**.

Я знайшла силу, що від тебе **тікає**,

І виростила свою **стіну**.

Ти називаєшся "Кошеня", бо ти рудий,

Але в тобі є щось таке – **беззахисне**.

Ти запізнився. Йди, шукай свій **слід**,

І пам’ятай, що прощення – **безкорисне**.

**Нехай цей спокій** буде нам обом.

Я не повернусь. Я їду, як і мріяла.

Ти не мій захист. Ти – мій **том**

Про те, як біль любов **закрила**.

Мій однокласник – це мій спокій. Це **мій час**.

І ти **не винен**, що я обрала **його**.

Я відпускаю твій страх, твій сумнів, **нас**.

Йди, **Руде Кошеня**. І знайди свого **Кота**.