Я не вмію читати вірші

Я не вмію читати вірші

І писати я їх не вмію,

Просто часом я ними хворію,

Ніби грипом, чи ще чимось іншим.

Ось іду я собі спокійно,

Перехожим вдивляюсь у вічі,

Та не так, як на допиті слідчий,

Лише тихо,легесенько, мрійно…

Аж раптово хапає за комір,

І вперед підганяє дужо,

Вітер мій, що за мною тужить,

Мій укоханий сонця колір.

В алебастрово-ніжну хвилину

На плече всадовиться натхнення,

Ледве чутно почнем одкровення,

Задихаючись трунком жасмину…

Я не знаю, чому так зі мною,

Передбачити цього не можу,

Я звичайна, як всі перехожі,

Не ховаю я крил за спиною,

Та наснага окрилює часом,

У найважчий момент дає сили…

Кого ніби давно вже згасили,

Сяй той між Олімпом й Парнасом.