Я по життю, мов, Лис

Я по життю, мов, Лис —

Це мій головний принцип.

Я той маленький Лис,

Що в натовпі сірих облич —

Шукає свого Принца.

Я по життю, мов, Лис,

Що за кимось в печалі.

Для чого тоді люди —

Мене приручають?

Невже комусь —

Так важливе моє очікування?

Невже радість —

Приносить моє страждання?

Чому ми забули те,

Що колись навчили:

Ми — відповідаємо за тих,

Кого ми приручили!

2012 рік

Я по життю, мов, Лис

Я — по життю, мов Лис, що за кимось в печалі.

Навіщо тоді люди — мене приручають?

2014 рік

Я, мов. лис по життю

Я, мов Лис по життю — така моя суть.

Так чому ж люди, котрим вдається мене приручити,

За мене відповідальність не несуть?

Невже для них не важливе моє чекання?

Невже велику радість приносить моє страждання?

Чому ж ми забуваємо ту мудрість, якої нас у дитинстві вчили:

Ми — несемо відповідальність за тих, кого ми приручили.

2013 рік

Чому, вони забувають?

Ми — прощаємося з людьми,

Коли не можемо бути з ними разом.

Від таких прощань завжди —

Якось по-особливому болить серце.

Чому вони так швидко забувають —

Ті речі, що колись нас у школі вчили?

Ми повинні завжди нести відповідальність

За тих, кого ми приручили!

2012 рік

Не хочу нікого приручати!

Не хочу нікого приручати,

Не хочу ніким приручатися.

Я боюся його втратити,

Тому не стану з ним зустрічатися.

2014 рік