Я помру не своєю смертю...

Очі ворога вражають зрадою й підступністю,

Я певен не тільки ворог, вражає зрадою.

Боляче... Розуміти те, що наша країна страждала,

Страждала всі роки свого існування.

Страждала від рук людей, тому що...

Люди-янголи, Люди-монстри.

Війна - це смерть...

Смерть кого? Людей, держав, військових?!

Цей світ приречений, його врятують Добровольці,

Які колись були простими людьми, такими як ми.

Питання за що... За що вони воюють?!

За державу, народ, сім'ю?!

Важко розуміти те що...

Все що ти любиш - мішень для очей ворожих.

Я роблю все, щоб не соромно було завтра померти,

Але чому мені має бути лячно?!

Агресія і сміх - моя зброя проти відчаю...

Але агресія до кого? До ворога, Держав?!

Я певен, що помру не своєю смертю,

Небо червоне вибух замість будильника,

Малюнок сонця на гранаті.

Але якщо боги це дозволили...

Я вб'ю всіх богів.