Я повільно помираю у своєму застудному місті...

Я повільно помираю у своєму застудному місті

Розквітає роза вітрів у весняному небі,

Я в літах, коли дістають перепади настрою й тиску,

Коли ворогів удосталь, а друзів уже не треба.

Коли по п’ятах ходять спогади, сни і марення,

Коли пустота вже виболіла зсередини

У чужих містах намагаємось прижитися марно…

Прокидаємося і віршами мовчимо посеред ночі.