Долина Туманів
Written 2005-02-08
Я прокинуся завтра
І без поспіху пі́ду шляхами Долини Туманів,
Не пове́рнусь ніза́що,
Залишивши позаду руїни всіх самообманів.
За плечима - Надія,
По стежині веде так нічим й не доконана Віра!
Хоч життя й буйно квітне,
Та не може ніяк перестати вже бути лиш сірим.
Я у млі спотикаюсь,
А як хочеться знову побачити сонце і небо!
Сильно схудлій собаці
Віддаю свій останній шматок майже че́рствого хліба...
Доживаю наосліп
Всі роки, що до мене течуть мов ріка повноводна.
... Та ледь чутний твій поступ
Намагаюсь почути в грозі, що гарчить незворотно!
І прокинутись завтра!
І відчути, що ти теж прокинулась поряд зі мною!
Повернутись назавжди.
Із Долини.
Щоб бути.
З тобою!..
08.02.2005
К.В.