“Я роздягнув тебе в уяві”

Я роздягнув тебе в уяві,

І вивів голу на поля…

Як діти, колоски тужаві

До тебе бігли віддаля.

Твоє чоло було безхмарне,

Як свічки лик при поклятьбі,

І вибігали з гаю сарни,

Аби вклонитися тобі.

Горнулися до тебе зела,

Дерева, квіти і хліба,

Ласкава ти була й весела,

Як в сонці річка голуба.

До тебе линули зозулі,

І зграї сивих солов’їх,

Так ніби десь в літа минулі

Ти понароджувала їх.

І вся природа стоголоса

В тобі впізнала божество,

А ти ішла наготна й боса,

Як зірка в небі на Різдво.

І лащились, немов холопи,

До тебе лиси і вовки…

І залишали твої стопи

В слідах криваві колючки.

***