Я розмовляти починав російською

Я розмовляти починав російською:

Була евакуація, війна.

Російська школа. Потім вуз російський.

Мені була мов рідною вона.

В десятому коліні українець,

Свою двомовність я тоді сприймав

Як щось природне, як культури рівень.

Я запитань собі не задавав,

Чому батьки що далі, то частіше

Спілкуються російською. І нас

До неї навертають, мов чистіша

Вона від рідної.       І ще не раз

Я бачив закопиленії губи,

В очах - зневаги й заздрощів нарив,

Тоді, коли закохано і любо

Я рідною співав і говорив.

Отут і я задумався: допоки

Нас матимуть за другорядний люд?

Співучу мову, ніжну і високу,

Сприймати будуть як словесний бруд.

Ми не самі дійшли до цього стану.

Нас зневажали ще з царя Петра.

Культуру нашу нищено і гнано.

Для них ми - бидло, здібне лиш орать.

Де ж наша гідність, скривджений мій брате?

Чи мало ми здолали перешкод?

Навчімось рідне слово шанувати!

Прекрасну мову має мій народ!