Я серцем всім тебе кохаю

Тендітно променем яскравим

На божій, світлій висоті

Нам сонце хмари розганяє,

Дарує теплі й золоті

Жариночки ясного світла,

Хоча сьогодні ще й зима.

Сором’язливо і тендітно,

Немовби вбралася сама

У світло те земля радіє,

Бо прокидається усе

Й, немовби здійснюючи мрію,

Надію на любов несе.

У цю чарівну пору зимню

Богом даровано нам час,

Коли, чекаючи нестримно,

Ми думаємо лиш про нас.

І кожен бачити бажає,

Далекі щастя рубежі,

Кохання очі відкриває

На те найкраще, що в душі

Того, кого кохаєш чисто

І ким давно уже живеш,

Ти бачиш ясно все, барвисто,

Немов любов не знає меж…

Кохати - це складне мистецтво

Віддати повністю себе

Тому, за ким сумує серце

І попросити у небес

Добра тому, кого кохаєш,

Щоб Бог завжди оберігав,

Але напевно собі знаєш,

Що зробиш більше, ніж прохав.

І цим усім хочу донести:

Тобою вже давно живу,

З тобою буду щирим, чесним

І уві сні, і наяву.

І ми щасливі, мила, знаю,

Бо це любов всього життя.

Я серцем всім тебе кохаю!

І це від неба почуття…