Я ще люблюна превеликий жаль

By Надія Ковалюк

Я ще люблю…на превеликий жаль…

Забути не змогла, чи не зуміла…

І знову біль, немов струни скрипаль,

Торкається і надриває тіло.

І спогади…заміщують думки,

Гортають за сторінкою сторінку…

Десь є щасливі люди, та не ми…

Я-не твоя…єдина в світі жінка.

Дісталось нам в житті-гірке вино…

Я відчуваю серцем твою тугу.

Ми дзвонимо…і в трубку мовчимо…

Страждаєм один одним, як недугом.

Неумолима доля в нас така…

Коли у небі-сонце, в серці-злива.

Ти-з іншою, хоча на серці-я.

Я-з іншим, та без тебе-не щаслива…

Ми любимо…на превеликий жаль…

Бо сім’ї ми не зможем зруйнувати…

Якщо на небі ще існує рай-

То він для тих, хто вміє так кохати…

автор:

Надя Ковалюк