Я щоденник пишу

Я пишу щоденник. Сьогодні. Знов і знов.

Про те, як жила я на планеті цій, Земля.

І як мені було тут... нестерпно, некомфортно,

Бо дурна ситуація, що не пізнати зла.

Мене цькували. Це так дивно й ницо.

"Макакою" — вони сміялися до сліз.

Робили боляче... так постійно... Во, біда!

Сказати б, що це сон, але це був мій світ.

Мені пропонували пити горілку,

Хоч я не випивоха, взагалі, ну да!

Я не люблю ні пиво, ні ту травку —

Але моя душа для них була мала.

Вони не лікують, вони гублять душу

Цим брудом, цим знущанням, цим пустим сміттям.

Мене кликали "Чебурашкою" — я слухала і мушу

Питати: **"Чи не знайшли в апельсинах тут і там?"**

Та серед цього всього, серед цієї пітьми,

Я кохала. Кохала ту людину сильно.

Як можна поєднати чисте світло й тінь?

Як можна вижити, коли все так невпинно...

Боляче. Душа, мов лід, що в попіл оберта.

Я пишу щоденник. Я жила на цій Землі.

І пам'ятатиму: не місце і не нація тут винна,

А просто зло, що панувало в людській душі.