“Я скучив по тобі, де небо молоде”

Я скучив по тобі, де небо молоде,

Два наших імені розлука вполювала

Й за руки їх, розлучених, веде,

Отак довіку б їх не розлучала.

Люблю тебе. Боюсь тебе. Дивлюсь

Високим срібним поглядом на тебе.

З вогню і вод, від неба і до неба

Твоїм ім’ям на тебе я молюсь…

…Зимовий сад під вороном білів.

Стояли очі у вікні сухому.

Смеркалося. Година йшла на сьому.

Життя лежало тихо, як посів.

І глянув я на тебе з білоти,

Забіг туди, забіг і звідти глянув!

Тебе я прошу: з погляду, з туману,

З могил і вітру серце відпусти!

Душа моя в цвітінні, і немає.

Нема цвітіння — більшого нема!..

А снігодощ над вовком пролітає

І Ріг Кривий поволі обніма.

1975