Я собі не належу

Я собі не належу… Я належу дощам.

І холодним туманом і морозним снігом.

Я належу вітрам сивим-сивим як світ,

Я цвітіння вишневе, я незірваний цвіт.

Я чужа і незламна, я нестримна й жива,

Мов та річка холодна, мов та річка стрімка.

Я дитина природи, нерозумне дитя.

І така безкінечна, як саме небуття…

Я примхлива і чиста, як весняний струмок,

Я сама ціле море, я шалений поток.

Я барвиста веселка, різнобарвна, ясна,

Я дзвінка і тремтлива, ніби перша весна.

Мої очі зелені – бірюзова роса,

Я буваю весела і буваю сумна,

Бо собі не належу, я належу дощам,

Білим зорям на небі і безмежним полям.

Я бліде нічне сяйво на небесній дузі,

Я малесенька цятка на Господній руці…