Я спогади збираю всі докупи
Я спогади збираю всі докупи –
Хай вітер їх розвіє між степів…
Мені б тебе, як марево, забути,
Сховати в лабіринтах своїх снів.
Тебе я з свого серця вириваю,
Сльозами омиваю всі сліди.
За хвилю до омріяного раю
Я власноручно спалюю мости.
Нехай горять, хай буде тільки порох,
Який осяде десь на дні душі.
Тобі я вже ніхто – ні друг, ні ворог
І навіть не три крапки у кінці.
Я тільки пасажир в твоїм вагоні
Із проїздним квиточком у руці,
Очікувавший щастя на пероні,
Та переплутав потяг уночі…
Злодійка-доля…з ким так не буває…
Ніхто не винен в цьому,- прощавай…
Тебе я з свого серця вириваю…
Але занадто боляче…нажаль…
автор: