Я так далеко відійшла від Тебе!

Я так далеко відійшла від Тебе!

Живу я к та рослина в кам’янистім ґрунті.

Твоє ім’я ношу глибоко в серці.

Не має свят. Одні лиш сірі будні.

Тримаюсь за розмову-соломину,

Лише з Тобою до кінця відверта.

Бо добре знаю – я без тебе згину,

Пусте насіння, що не родить вперто.

Що хочу я звертаючись до Тебе,

Коли торкнутись сліду Твого сором?

Ти світло моє, Ти є Той, що в небі.

Я ж зрадниця, яку простиш не скоро.

Обідранка убога, що я хочу?

Терпіти вічно Ти не будеш зраду.

Так як іржа залізо вперто точить,

Так і гріхи життя, в якім не має ладу.