я так довго вертався

ваші хмурі обличчя у холодному домі

мене лякають і заспокоюють

я вдома

я вдома

і нічого не скоїв

покличте мене до столу

та увімкніть уже світло!

чого ви

усі мовчите на порозі

я так довго вертався

й вернувся

на початку своєї осені

мої найкращі безумства й ігри

заточив хтось на дні цього дому

я прийшов щоб на них подивитись

як на фото в сімейних альбомах

я приніс вам себе

і від себе

знов штовхаю скрипучі двері

у глибоку задушливу залу

у чохлами завішані нетрі

мої звірі мене обступаєте?

тільки вас щось не видно в цій темряві

скажи мамо на кого чекаю я

на обліплених плівкою меблях

скажи сестро чого ти причаєна

під важкими як посаг фіранками

у дитинстві мене не стрічали

і сьогодні не зустрічаєте