Я так колись любив село

Я так колись любив село,

та стало вже чужим воно,

померли родичі мої,

стоять порожні хАти.

Ніхто не вийде на поріг

до тих, кого могли завжди

гостинно зустрічати.

Чужі і люди, і хати.

Ніхто не скаже мені: «Ти

давно тут не з’являвся».

А біля річки – полини

точнісінько, як в давні дні,

і до води спішать чимдуж

за качкою качата.

01.06.2024