Я так втомилась від твоїх “прощай”

Я так втомилась від твоїх “прощай”.

Від тебе, і від сліз, і від прокльонів.

Твої слова вже не приносить болі

Лиш тихий сум у серце, душу, чай.

Я так замерзла від твоїх ” іди!”.

Знай, твої очі були мені — смертю.

Ти намагавсь мене із себе стерти.

У тебе вийшло. Тільки замовчи.

Я не кричала тобі “зачекай”

Не цілувала губи, шию, руки.

І не просила, щоб усе забути.

Я не згоріла, просто то був край.

Я лиш тобі шептала “відпускай”,

Не заливай у душу мою скверну.

До тебе я ніколи вже не верну.

Ти вбив мене для себе, просто знай.

Ти вдосталь одягнув на мене терну.

Тепер вже я кажу тобі “прощай”…