Я тебе досі люблю

Воно прийшло, як перший сніг у грудні,

Тихесенько торкнулося щоки.

І світ став іншим — більше не буденний,

А сповнений солодких помилок.

Не знало, що таке "навіки" чи "прощай",

Жило сьогодні, як тендітний май.

Були ми поруч, мов два сонця ранніх,

Удвох читали зорі у вікні.

Усе здавалось значним і без вагань,

Немов у дивовижномуві сні.

І кожен дотик, погляд ненароком —

Здавався найвеличнішим пророком.

Не було клятв і слів гучних, палких,

Лиш трепет серця, ніжний, мовчазний.

Тоді ми вірили у посмішку легку,

Що це і є найголовніший знак життєвий.

Ми ще не знали, що кохання перше —

Це тільки репетиція до звершень.

Воно пішло, як тане дим від свічки,

Залишивши лиш легкий аромат.

Не з болем, ні, а з усмішкою вічною,

Згорнулось у альбом старих принад.

І хоч тепер інакше б'ється серце,

Але у ньому той світанок в’ється.

**Перше кохання, ти — не назавжди дане,**

**Ти — оберіг від цинізму і зла.**

**Це перший раз, коли було так прямо,**

**Коли душа, як пташка, віддана була.**

**Ти є той чистий, незайманий початок,**

**Який не можна стерти з наших карт життя.**