Я тебе кохаю, Андрію

Я тебе кохаю. Чуєш, Андрію?

Кохаю, і це плине, як ріка весняна.

Ти — вода, я — земля під твоїм дощем,

Ми різні, та в цьому — дивна гармонія.

Ти ревнуєш до тих, хто чіпляється марно,

До тих, хто брешучи, плутає правду і гру.

А я стою мовчазна, міцна, як ґрунт,

І приймаю тебе — зливою, хвилею, бурею.

Ми сваримось — бо ти кипиш, а я тримаю.

Ти прагнеш руху, я — коріння і спокій.

Та все одно… між нами тече любов,

Глибока, вперта, як ріка, що шукає море.