я тихо блукаю вулицями, де колись сміялися друзі.

я тихо блукаю вулицями, де колись сміялися друзі.

де уривки наших життів висять на гілках шипшини

ми не знали тоді, що складатимемось з ілюзій

ми не знали, що боляче падати із вершини.

ми й не знатимемо про останні наші хвилини

не почуємо й не озвучимо всіх пробачень

на могилах, де нас послухають лиш жоржини,

які і так не розумітимуть їхніх значень.