"я торкаюсь до слів опівночі.. "

я торкаюсь до слів опівночі,

щоб ніхто не бачив моїх перетворень

і ось

мене майже немає -

я прозора, зникома.

Без тіла - без пам’яті.

Я-повітря-я-хмари-я-листя-земля-ріка..

Я - слово,

яке раз промовиш

і навіки в собі залишиш.

Так відчалює в тишу печери

осінь ріки, якій вже не треба імені.