Я тривога. 2/8#63

Я останній день літа, що б‘ється в груді.

Я повідомлення, що не має відповіді.

Я сварка за стіною, криками, воплями.

Я тривога, твоя, фантомними болями.

Я випадково, кривавий куточок пледу.

Я зажована в плеєрі, улюблена касета.

Я дорога із дому, кудись кілометрами.

Я тривога, крізь ліс, опівночі, нетрями.

Я телефонні гудки, що перервали.

Я колискова, яку на кладовищі співали.

Я біль, нестерпний, десь поміж ребрами.

Я тривога, що передається генами.

Я остання, не спрацьована, сигнальна ракета.

Я порожня коробка знеболювальних таблеток.

Я лампочка, сигналізуюча, що кінчається паливо.

Я тривога, яка тебе з‘їсть заживо.

2022