я у тобі немов перед тобою

я у тобі немов перед тобою

у голові твоїй

у нитках рухів

у стінах з шепотів

і розпачах розлуки

у прохолоді скельця твого ока

у піднебінні

в маківці високій

в тонкому диханні

у кроні мов короні

волосся потемнілого у попіл

звучиш мені?

і голоси і тіні

в тобі вже по-осінньому картинні

а кожен сон з тобою - біла рана

яка і відкривається

і тане

у глибині нуртує на осерді

перед лицем захоплення і смерті

я у тобі

а ти давно є мною -

дві плазми у нерівному двобої -

один згорить а інший жде на сході

і світ їх знов виношує і родить

як і тепер як сотні літ по тому

поки ти є

мені не буть одному