Я відпускаю минуле

Я відпускаю минуле — хай іде,

хай котиться дорогою без світла.

Мені не треба там ні сліз, ні битви,

ні тих, хто вчив мене терпіть чуже.

Я відпускаю тих, хто не доріс,

і тих, хто хтів зламати мої крила.

Хай їхній вік шумить собі без сили,

мені ж потрібен простір, не аб’юз.

Я відпускаю тінь чужих вини,

бо я не з тих, хто носить все до скону.

Моя душа виходить із полону,

знімає пута, мов холодні сни.

Я відпускаю все, що не моє:

зламані слова, невдалі обіцянки.

Мені вже час іти в нові світанки,

де сонце справжнє, тепле і моє.

І хай тому, хто бився за брехню,

хай Бог подасть розумніші дороги.

Я ж вибираю світлі береги —

де серце б’ється чесно, не в струну.

Я відпускаю. Все. Без гірких драм.

Минуле десь далеко від сьогодні.

Моя хода спокійна і вільна, наче голос водний.

Я йду вперед. І більше не назад.