Я відвезу тебе в круїз

Я відвезу тебе в круїз

без перельотів і валіз,

якщо пробачиш здерті руки,

бо я вже стільки переліз

парканів з гострими дротами

та стін, що будував роками

собі я сам напереріз,

закрився десятьма замками

і стільки всього переніс,

що міг в вантажники податись,

і я говорю не про дати, з

яких почалась ця війна,

бо я воюю вже здавна,

із світом, із собою, наче

в них є різниця, о, юначе,

двадцятирічний я, кріпись,

тебе такий чекає вниз

стрибок, якому ти не навчен,

з чиєїсь легкої подачі

тебе закрутить у спіраль,

і цим собі лише завдячиш

на фестивалі покарань,

коли ти видавив мораль

із себе, як з гармонік блюз,

як вперше підлітки «люблю» з

своїх тремтячих губ спускають,

так ти пустив себе по краю,

ступив у прірву, втратив глузд,

які роки тебе чекають,

як втратиш всіх знайомих муз,

не вистачатиме всіх каятть,

щоб скинути набутий груз,

кріпись, юначе, бо інакше

ти не побачиш щастя наше,

коли я пройду кола всі,

завершу шлях, що ти почав ще,

орлиним оком влучу в ціль,

знов світ полюблю як дитина,

губитимусь у ньому і

поставлю крапку там, де ти не

зумів поставити її.

12 січня 2024