Я вірю аж поки не збудеться

Я вірю аж поки не збудеться

Бо який же сенс тоді

Любити поки любиться

У цьому вирі подій

Без інерції, а по власній волі

Я щаслива, милий, повір

Під каштаном на лавці у дворі

Ми обраховували перехід подій

Раціонально в голові було обдумано

Де тинятись нам наступну добу

Десь нам просто медом намазано

А в якійсь мірі ми без даху

Нам треба обом протриматись

День, можливо тиждень, а там може й два

Головне, мене вчила мати, не боятись

Якщо застане якась там біда

Але яка там біда як ми на Віденському балу

І в японському кафе ми п’ємо саке

В театрі Лускунчик на першім ряду!

Нам вистачило повірити в це

Ой як же тебе я люблю!