Я вологим носом торкнуся,

Я вологим носом торкнуся,

ваших теплих долонь і чекаю.

Що помітите мою присутність,

На обійми вам натякаю.

Погляд буде жалісно щирим,

темні очі не відведу.

Якщо б вмів говорити ви б чули,

Як я вас безмежно люблю!

Що за щастя мати людину!!!!

Що піклується і захищає.

І страждати кожну хвилину,

Коли вдома сам залишаюсь.

Ви ж істоти, великі і мудрі.

Та здається на одне не зважаєте.

Ті хто поряд, не назавжди тут будуть,

То чому ви їх ображаєте?

Чом не хочете з ними побавитись?

Поганятися разом у пАрку.

З ними може завжди лихо трапитись .

Тож любіть їх сьогодні,

не завтра.