Я втомилась від тебе, війна.

Я втомилась від тебе, війна.

Ти жахлива і надто потворна.

Кожен крик твій, як дуло, чорний,

кожен погляд твій - горя струна.

Я втомилась, бо ти незграбна:

не вбачаєш з ким йдеш у бій

і, як діти кричать «постій!»,

як від жаху на все ладні,

ти на кулі стаєш нескупа.

Ти, війна, наче з лісу - дика:

смертю крешиш нестерпні рики.

Ні, не ображена ти й не сумна.

Ти скажена, дурна, тиранічна,

ти бридка і облита кров’ю,

у тобі і не пахне любов’ю,

споконвіку цинічна й циклічна.

Хоч і назва твоя - «війна»,

та не вмієш вести бої,

ти не варта ні краплі землі

і тим більше й малого життя.

Тобі в радість не усміх, а сльози,

ти ґвалтуєш і з того живеш,

твоїй підлості нема меж

і криваві всі твої прогнози.

Я втомилась від тебе, війна.

Ти - непотріб на моїй землі.

Забирайся, бо дуже ми злі

і тобі тут не буде життя.

Забирайся, проклята війна.