Я вже не хочу ні кохання, ні спокути,

Я вже не хочу ні кохання, ні спокути,

В мені усе умерло і руїна - це мій дім.

Я лиш бажаю спокою ковтнути

Щоби у серці тихо стало всім.

Щоби замовкли всі минулі далі

І люди, що пішли, ніколи не прийшли.

Я заховаюся від усіх вас у вуалі

Щоби тривоги в бездну відійшли.

Я лиш бажаю спокою людського,

Не хочу щоб тривожив Ти мене.

Мені вже вдосталь гіркого, п'янкого,

Хочу любити в світі лиш себе.

Не егоїст я й навіть не людина,

В мені умерло все навік живе.

Я вже не знаю чи настане днина

Коли у серці щастя проросте.

Я лиш забутись хочу що є сили

Щоби мене ніхто ніколи не знайшов.

Щоби у серці тихо рани гнили,

А Ти у двері більше не зайшов.