Я (“Я — жертва погасаючого світу”)

Я — жертва погасаючого світу.

Я — поранений звір.

Можливо, що прибув на аероліті

І кинув довкола зневажливий зір.

Дух мій

в захопленні можливостей футурних,

І в крові — безліч архаїчних атавіз.

Я — в пестінні хмарок пурпурних,

Я — скрізь.

Я ховаю в собі всі горіння й інстинкти,

Я — синтеза поетів і мрій.

Я пережив усі конфлікти,

І дивний на мені стрій.

І коли встануть всі звірі й люди,

І коли кинуться всі предки й вороги,-

Я розстебну свою закривавлені груди

І покажу, скільки в мене снаги!

І побачать міць синтетичну й могутню,

І попрохають крові на плями й сліди,-

Я віддам всю свою силу

за хвилю незабутню —

Я — вічний, сміливий і молодий!

І так скінчиться боротьба стосила,

І ледве потушать мої хвилі віки.

І я припаду до ніг женщини

і скажу їй: — Мила,

Дай мені відкусити шматочок

твоєї заголеної руки!

***