Я як дерева тії.

 Я як дерева тії 

що осінню вмирають. 

Скидають листя все своє 

огидних кольорів. 

І ліс такий сумний, похмурий 

пропали листочки рясні. 

І так як я, тихо вмирають

чекаючи світлих деньків. 

Повідривали квіти,

як шматочок серденька

та й повкривались снігом 

від бурі заховавшись. 

А там раніше в лісі тому 

сонечко світило, 

не холодно й не жарко було 

дітлахи ходили. 

А тепер лише там дощ

і калюжі сірі. 

Вітрисько злий й холодний дме,

й пустують стежинки. 

А як осінь пройде, 

і попростує вслід зима,

знову все зацвіте 

та й щастячко прийде. 

Я як дерева тії 

й може не тільки я.

Бо ж в усіх на світі

є "чорна полоса".