Я за тебе молюся Богу

Я за тебе молюся тихо, без слів,

Не в церкві, не вголос — у серці своїм.

Коли вечір спускається світлом м’яким,

Я просто прошу:

будь щасливий. Живи.

Я за тебе молюся, коли ти не знаєш,

Коли поспішаєш, мовчиш і втомляєшся.

Коли на плечах твоїх день непростий —

Нехай буде світло у тиші твоїй.

Я прошу для тебе спокою в душі,

Щоб дороги були рівні й ясні.

Щоб не зрадили люди, не зламали роки,

Щоб тепло залишалось у твоїй руці.

Я за тебе молюся не про себе, ні.

Не прошу, щоб ти був назавжди при мені.

Не благаю про зустріч, обійми чи дім —

Я прошу, щоб тобі було добре самим.

Щоб ти спав без тривог.

Щоб сміявся щодня.

Щоб життя берегло і тримало тебе.

Щоб у найтемніший, найважчий твій час

Хтось невидимо тихо підтримував нас.

І, можливо, ти навіть не знаєш про це,

Що десь поруч є серце, що тихо живе

Не вимогою, не очікуванням, не —

А теплою, світлою тишею.

Я за тебе молюся.

Без права. Без слів.

Без надії на щось і без зайвих страхів.

Бо коли почуття — це не мрія, не гра,

То молитва —

це найчистіша форма добра.

І якщо одного дня стане легше тобі,

Якщо раптом з’явиться світло в журбі,

Знай — це просто хтось тихо в нічній самоті

За твоє щастя

говорив із життям.

Я за тебе молюся.

І в цьому — усе.

Без «чому», без «коли», без «а що буде ще».

Бо любов, що мовчить і нічого не жде, —

Найсильніша.

Вона просто

є. ♥️