«Самозванці»
«Самозванці»
Не чужі і не коханці,
ми в любові самозванці.
Сама собі війна,
обраних сердець...
Один кінець, фіаско...
Люди епохи проданих слів,
де вітер сльози зустрів...
Ти, мов сказати мені хотів,
захлинався морем, зостався болем...
Гріхи розмовляли з тобою у сні,
золотою ниткою плетуться дні у дзеркалі.
Не шукай рятунку кохання,
солодко-гіркого трунку прощання.
Не я відпускаю чорні гріхи,
а розкаянні нічні молитви...
Завтра закінчаться сни,
ще годину поспи.
Купивши срібними монетами душу,
золото собі лишити мушу.
автор: